Нація

Споконвічні, майже апокаліптичні дилеми життя і смерті, честі – безчестя, любові – ненависті під її пером творять неповторну ауру Слова, Філософії та Пристрасті.

Генетично творчість Марії Матіос є суто українською, та звертається вона до того, що є найбільш людське – потреби свободи й почуття безпеки, права на щастя і вільний вибір. Герої «Нації» понад усе хочуть зберегти гідність. А гідність не має національності, як – за словами авторки – не має її кров.

Письменниця не творить чорних і білих персонажів. У кожному героєві досить суперечностей, а в кожній історії – недоговореності. І це чергова феноменальна риса цієї літератури. Ніхто не є однозначно засуджений і ніхто не є абсолютно кришталевий. А над цим клубком людських пристрастей і конфліктів, немов у античній трагедії висить безжальний фатум, який прирікає людей на довгу, несправедливу та апріорі програшну боротьбу. Тому подібно античній трагедії «Нація» викликає в нас співчуття і страх. Співчуття, бо нещастя сталось із звичайною людиною. Страх, бо з кожним може статись те саме…