Українці - не папуаси

Коли читаєш цю книгу, хочетьтся жити і радіти життю. Літер і слів не бачиш, вони не заважають поринати з головою в події і почуття героїв. Часом мені здається, що багато чого автор написав саме про мене. Часом я спочатку не погоджуюсь з думками автора, але дочивши до завершення, мені приємно, що я без примусу і тиску змінила свою думку. Ще дуже дивує така річ. Автор любить усіх свох героїі. І позитивних, і негативних. Так, як батьки люблять своїх дітей. І така любов робить світ кращим. Тому така моя оцінка.

Насамперед, книга, приблизно її половина, складається з оповідань автора, які стали першою, на мою думку, дуже вдалою спробою автора як прозаїка.

Кожне оповідання - це щось неповторне, написане про складні речі, але зрозумілою українською мовою. Водночас проза автора є поетичною, філософською, мудрою. Примушує думати та піддавати сумніву все, що нам намагаються нав'язати або втюхати.

Друга половина книги - це поезія і тексти пісень з довідковим матеріалом, хто є автором музики, хто виконавцем, де вперше було виконано ту чи іншу пісню.